«Забути про події Голокосту означає вбити ще раз» Елі Візель

26 січня online-зустріч розпочалася з хвилини мовчання. Учасники проекту «ТУРБОТЛИВИЙ ЗВ’ЯЗОК»(«Let’s get connected» за підтримки JDC www.jdc.org)  згадували  одну з головних трагедій 20 століття — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Перед тим, як приступити до розгляду тижневого розділу Тори «Бешалах» — «Коли відпустив Паро народ…» — і насолодитися радістю звільнення євреїв від рабства, психолог Тетяна Резуненко поставила  питання:

• Чому тільки 20% євреїв (згідно з мідрашем) вийшли з Єгипту?
• Що зупинило решту?

У процесі обговорення виділились відповіді: рабське мислення, страх невідомого, асиміляція, звикли. Розділ розповідає історію переходу нашими предками моря. Спочатку картина здається абсолютно безвихідною: ззаду — кіннота єгиптян, попереду — море. Мідраш розповідає, що у народі виділяються чотири групи у відповідність із чотирма думками: здатися, воювати, потонути від безвиході і, останнє, молитися. Учасники online-зустріч обговорили, яка з їх точок зору є кращою. У результаті дійшли висновку, що всі чотири категорії людей не давали правильне посилання. Навіть ідея, запропонована четвертою категорією, до якої примикав Моше, була не досконала. Адже якщо людина чи народ у небезпеці, треба шукати порятунку, йдучи вперед! Це активні дії. Саме така позиція і була озвучена в нашій групі, що виявило дивовижну відповідність із сюжетом мідраша: Нахшон син Амінадава з коліна Єгуди увійшов у воду, а Моше за вказівкою В-вишнього, піднявши палицю, розділив море, яке всі перейшли посуху. Врятований єврейський народ настільки надихнувся цим дивом, що заспівав разом із Моше. Коли до слів подяки підключається серце, приходить мелодія, яка вища за слова. А при вираженні найвищої радості підключається рух тіла в танці, що й здійснили єврейські жінки, яких вивела Мірьям. Це вираз вищої радості не тільки на землі, а й на небі!

Так Будемо ж рішучі й наполегливі в нашому прагненні жити і перемагати з Б-ю допомогою!