Под небом голубым есть город золотой

С прозрачными воротами и яркою звездой…

      Шалом! 19 лютого у літературно-музичній вітальні ми продовжуємо цикл online-зустрічей «Історія пісні». Учасники проекту «ТУРБОТЛИВИЙ ЗВ’ЯЗОК» Центра «Хесед Шмуель» прийняли участь у захоплюючем розслідуванні народження пісні «Під небом блакитним…» та дізнались історію ії створення. Кілька років тому в результаті майже детективного розслідування, проведеного Зєєвом Гейзелем, відомим в Ізраїлі публіцистом, перекладачем, бардом, відкрилася справді дивовижна та красива історія! А почалося все з однією з найграндіозніших містифікацій XX століття!

Початок 70-х. Фірма «Мелодія» випустила платівку «Лютнева музика XVI–XVII століть», тепер уже легендарну, яка справила справжній фурор. Вона відкрила невідомий для людини найкрасивіший і загадковий світ старовинних мелодій та образів. І першим номером на ній була «Канцона», що стала прообразом «Міста золотого». На лицьовій стороні обкладинки вказано прізвище «Вавилов». Він виконавець усіх творів на лютні, хоча в записі брали участь флейта, орган, валторна, навіть мецо-сопрано… Цікаве розслідування встановило, що сам Вавилов і написав всі композиції! Окрім однієї. «Зелені рукави» — це справжня старовинна англійська пісня. Шкода, що він не встиг почути ту саму пісню, яка завдяки Гребенщикову, телебаченню, фірмі «Мелодія» та культовому фільму «Асса» (1987) полюбилася мільйонам!.. Володимир Вавілов помер у віці 47 років, у березні 1973- го.

Анрі Гіршевич Волхонський (поет, прозаїк, філософ, перекладач) та його багаторічний друг та співавтор, у творчому союзі з яким вони написали близько ста пісень під ім’ям АХВ, — Олексій Хвостенко наклав вірші Анрі на канцону Вавілова (так з’явилася перша редакція пісні).

Що б не відбувалося за вікном, потреба у світлі, чистоті, коханні, у зоряному небі над головою завжди була і буде у нас! До нових цікавих зустрічей!